За перелазом стежка крізь городи,
Крізь сояшники, льон, крізь коноплю…
В твоїй, о земле соковитій вроді
Свої думки й бажання потоплю!
Шляхи за стежкою у даль плазують,
Шляхи за обрій в невідому путь…
Десь вершники на вороних басують
Гармати десь, немов громи гудуть…
Тут — сояшники, льон і сонце, сонце,
Тут зелено в роскошах бур’яну! —
Держить земля в своїй мягкій долонці
Країну снів — бунтарську, вогняну!
За перелазом, за городом поле!
І сояшник не сонцю уклонивсь:
За обрієм зачервоніла воля —
Блакитний льон сьогодні зчервонивсь…
За перелазом стежка крізь городи…
Зогнив старий дідівський перелаз!..
Вклоняюся ясній світанку вроді,
Оспівую очей його топаз!..
Дмитро Тась
1924