У визику людини від людини
У кульмінаціі лихих потал,
Коли бичем зневажлизоі клини,
Опудалом вініз спримів феодал,
Коли всесвтікій трутень клерикал
Снувев ідеализму павутину —
Він капіталом вдарив капітал
І розігнув визискуваним спини.
Застугоніли неприступні мури
І шторм зростав но(?) морі крови й сліз…
Тоді постав крізь підступи й тортури
Ясний — (у чортовинні катаклізм)
Промінний — (крізь ворожі бурі)
Дімантичний матеріалізм.
Світ межами поділено на карті,
В колоніі повстромлено ножі.
Грабіж — закон. Та що закони варті,
Хіба встоіть гробіжник на межі?
В огонь сміття угод і понидь хартій!
В калюжах крови світ старий лежить,
Капіталістомі однак біжить
З душаю здерть додатиова вартість.
У жасі скону скриблено роти…
Світ поділись: тут злидень — там багатий.
Напримирєнні вілли та хати!
Щоб єнищить зло — збороти і забрати
Заводи й землю! Уперед іти
За диктатуру пролетаріяту!
Розпався світ: п’ять шестих і одна
Буяс юнь будівниніе нового,
А там гние від верху і до дна
Капіталізму смітниця убога.
Моторну міць, потужну перемогу
Тут труд в спорудах захватом пізнав.
Там — костомахи скопують дороги
З безвихід криз. Тюрма. Ярмо. Труне.
На дві частини розколовся світ.
Сини споруд! Ще вище! Не вгавайте!
Та и меч із рук побідних не пускайте,
Зострій бо точить клятий єзуїт.
Гримить світами Марксів заповіт:
Пролетарі усіх країн, сднайтесь! —
Дмитро Тась
1933