У нелюдських рук малюнки,
В срібні шати візерунки,
Шкло мороз убрав.
Дах, подвір’я, всі простори,
Лист осінній, сміх і горе
Снігом повкривав.
Білий, білий, сніг навкруги
Викликає в серці тугу,
Смугу чорних дум.
Все серпанком скрізь повито,
Небо хмарами покрито,
Тихо ходить сум.
Всі страждання, всі надії,
Всі бажання, сльози й мрії
Білий сніг сховав.
І байдужою рукою
Все, без краю, вкривши млою
Почуття сховав…
Тихше ж серце, слів не треба,
Мертвим будь, як сіре небо,
Про весну забудь…
Як зимовії малюнки,
Сріблом шиті візерунки,
Ти холодним будь.
Дмитро Тась