Листи М. Могилянського до М. Грушевського
1911 - 1914
9/ХІ. 1911, С.-Петербург - Львів
Вельмишановний Михайле Сергійовичу!
Справа гонорару для мене, звісно, не остання річ, але я знаю, що гонорар в Л-Н Вістнику не може бути великим і тим, що посилаючи рукопис, нічого не читав про гонорар, а згодився цілком на той гонорар, який платить Л.-Н Вістник.
Можу його (“підробок”) до більш нормального, коли після виходу тіеї книжки ЛНВ, в який буде уміщено оповідання, дати “авторський” переклад з українського для якого-небудь російського місячника. І дуже дякую за швидку відповідь і буду ждати, що оповідання піде в першій чи другій книжці 1912 року.
З поважанням.
М. Мих. Могилянський
Кінець 1911 - поч. 1912 рр. (?) С.-Петербург - Львів
Шановний добродію!
Одночасно з сим посилаю до редакції “Літ.-наук. вістника” оповідання “Стріль”. Дуже прошу дати мені одповідь, чи буде воно уміщено, бо як не піде в “Літ.-Н. вістнику”, мушу його перекладати, щоб умістити в російських часописах.
З поважанням.
Мих. Могилянський
1912, січня 30 - Петербург, Київ (?)
Високоповажний Михайло Сергійович!
Дуже дякую за відповідь про оповідання. Цензурних перешкод не сподіваюсь, хоча я теж у сій справі не дуже компетентний.
З щирим поважанням.
Мих. Могилянський
30.1.1912 р.
3.11. 1912 р. Петербург - Київ
Високоповажний Михайло Сергійович!
Я забув попросити Вас наказати, щоб коли вийде ІІ кн. “Літ.-Н. В.” її мені вислати. На жаль, я не передплачую “Л.-Н. В”.
З ширим поважанням,
Мих. Могилянський
3.11. 1912 р.
Київ, Паньківська, 8. М. С. Грушевському.
11.ІІІ. 1912 р. Петербург - Київ
Високоповажний Михайле Сергійович!
Контора “Літ.-Наук. Вістн.” чомусь не хоче мені вислати друге число місячника за сей рік. 1. ІІІ. я написав до контори, прохаючи вислати мені книжку, а ціну її удержати з того гонорару, що маю одержати за “Стріл”. До сього додав, що коли гонорар мені вже вислано, то прошу книжку вислати належною платою. Але досі ні книжки, ні гонорару не одержав. Дуже прошу наказати конторі виповнити моє прохання.
9. ІІІ, одіслав до редакції ще одне маленьке оповідання “З темних джерел життя”. Хотів би довідатися, чи воно піде, а також, коли підуть вже прийняті “Наречена” та “Недоля”?
З щирим поважанням.
Мих. Могилянський
11.ІІІ. 1912 р.
1.ІХ. 1912 р. Петербург - Київ
Дорогий Михайле Сергійович!
Вчора нарешті добрався до вечора. Останній час у Чернігові “Терплят бедствие” (вибори!), приходилось усе битися, себто “жалобы” писат. А чи з того що буде, (Що з того буде), не знаю.
Висилаю Вам чи завтра, чи в понеділок № 234 “Речи”, де читав рецензію на “Культ.-нац. рух”. Як ви побачите, у рецензії більше вашого, ніж мого. Ще дякуючи коректорові, що викинув лапки (“ “), Ваше пішло за моє. Ну, це мабуть Ви мене за те лаяти не будете. Приїхавши сюди, знайшов у себе картину, у якої якийсь “землячок” у Петебурзі марно дістати “Культ.-нац. рух”, та взагалі українські книжки? Виходить, що рецензії таки чогось варті. А мені здавалося, їх ніхто не читає. Моїм Вашим щире вітання. Яу у Вас справи?
Стискаю руку.
Мих. Могилянський
1 вересня 1912 р.
1.Х. 1912 р., Петербург - Київ
Високоповажний Михайле Сергійович!
Мабуть чи не два тижня лежав Ваш лист, доки я його нарешті одержав, повернувшись учора до Петербурга. Якраз три тижня їздив я по Чернігівщині переважно по північним повітам в справі виборів, себто правду кажучи, займався малокорисною справою, що нагадує носіння води в решеті. Був 23-24 у Києві, але майже нікого там не бачив, хоча й заходив у вечері до Українського клубу, де Хоткевич грав на бандурі, а Вороний декламував “Контрасти”. Я собі виписав ще на село, зараз, як прочитав у “Раді”, що вони вийщли.
Як буду мати трошки більш вільного часу, збираюсь писати про “Контрасти” у зв’язку з збірниками Трілянського і Алчевської. Книжки до рецензій краще надсилати на мою особисту адресу або до “Речи” з надписом - для мене. Місця я для рецензій маю не дуже багато, але можу писати і про книжки, що видаються за кордоном. Здається, що Ви не помиляєтесь, надаючи рецензіям значення, що між іншим можна бачити з картки, яку отсе з сим листом Вам посилаю. Про накази, що наробив Черемош, мені оповідав Михайло Михайлович, якого я бачив у Чернігові. Здоров’я його не дуже гарно, але останнім разом він був далеко у кращому становищі, ніж перед тим. Усім Вашим моє щире вітання. Знайомим кланяюсь. Декому мушу писати, але зараз зовсім не маю часу. Стискаю руку. Щиро прихильний.
Мих. Могилянський
9.ХІ. 1912 р., Петербург - Львів
Дорогий Михайле Сергійович!
Увесь час дуже був зайнятий виборами та другими біжучими справами, так що й дихати ніколи було. Трохи вільніший став було останнім часом, та й став збиратися писати до Вас, але де Ви, чи у Києві, чи у Львові? Думав, у кого-небудь узнати, та нічого не взнав. Мих. Мих. пише з Києва, що Ви мабуть там ще не швидко будете. Тому я постановив отсе писати до Львова. Нове нічого за цей час не писав: маленьку замітку про нове української поезії (Алчевська, Філянський, Чупринка) послав Мих. М. у Київ з проханням передати Вам, як Ви приїдете. Подав маленьку рецензію на історію Аркаса у те число “Речи”, у якому уміщена була рецензія, було сконфісковано (тільки тут у Петербурзі воно розійшлось заки), і тому вислати те число Вам не міг. Тепер збираюсь дати рецензію про Тесленка. Маленьку замітку про Галицькі враження (“Руси М.”) послав Вам (чи одержали?).
Завтра їду на 3-4 дні Городні (Чегнігівщина). Коли б на сей лист Ви мені одповіли, то лист Ваш уже застане мене у Петербурзі.
Есть у мене до Вас прохання. Річ ось в чім. Дуже хотів би купити собі Вашу книжку “Історія України-Руси”, та не можу одним разом заплатити її ціну. Чи не може книгарня “Літерат-Наукового Вістника” продати мені “Історію” на виплат і на яких умовах, коли може? Як будете у Києві, чи не спитаєте книгарню про се?
Моє щире привітання усім Вашим.
Всього найкращого
9.ХІ.1912 р. Мих. Мих. Могилянський
24.ХІІ. 1912 р., Петербург - Київ
Дорогий Михайле Сергійович!
Поздоровляю Вас і усіх Ваших з святом. Листа Вашого одержав, книжку теж. Дуже дякую. Буду щиро вдячний, коли якось буде можливо мені дістати Вашу велику “Історію України-Руси”.
Одержав раніше і переклад “Ілюстрованої історії” (“Просвіщеніе). Не писав про неї, бо думав що краще, щоб і написав про інший, але учора одержав від редакції “Речи” другий примірник. Десь після нового року подам рецензію.
Нового у нас нічого цікавого. Зараз дуже зайнятий, бо мушу дати “огляд” літератури української за рік минулий. Ледве дочитав “Через кладку” Кобилянської. Дуже розтягнуто. Але мушу признати, що це найбільший і найцікавіший твір цього року. На жаль, попсований неможливою мовою за деякими хибами форми. Через мову багато хто навіть не читав повісти.
Чом Ви стали, Михайле Сергійович, рідко балакати “на українські теми”? “Літературно-Н. Вістн.” через те багато тратить. У мене, на жаль, багато часу одбирають сей рік деякі дрібниці, не маю зовсім вільного часу. Тому все тільки збираюсь писати щось нове для “Л.-Н. Вістн.”. Вже з самого літа збираюсь. А коли зберусь, про це не знаю.
Стискаю руку
Ваш Мих. Могилянський
P.S. Чи швидко вийде Ваша книжка з враженнями подорожі по Європі?
24.ХІІ. 1912 р. М.
8.ІІ. 1913 р., Петербург - Львів
Дорогий Михайло Сергійович!
Посилаю переклад книги “Ніч”, у 2-3 місяцях маєте варіанти і тому викреслите те, що на Ваш смак, гірше. Не можу обіцяти, що перекладу книги ескізів “не замедлять”. Але обіцяю, що усі сили приложу до того. Жалкую, що записок про Італію треба так довго ждати. Чи одержали від мене числа “Речи” з статтею “Узоры лжи” з рецензією про російський переклад “Ілюстрованой історії”? Моє щире вітання усім Вашим. Маю дуже багато цікавої (з усіх поглядів) праці і зараз дуже мало вільного часу. Стискаю руку.
Мих. Могилянський
СПБ., 8.ІІ. 1913 р.
P.S. Тільки зараз одержав І кн. “Літ.-Наук. Вістн.”, де з радістю знаходжу Вашу цікаву статтю.
М.
18.ІІ. 1913 р., С.-Петербург - Львів
Дорогий Михайле Сергійович!
Не знаю, як і бути. Ще не одержавши Вашого листа, почав перекладати “Предка”. Але за тиждень переклав одну сторінку. Часу маю вільного дуже мало. А хотілось би самому перекласти Ваші оповідання. Можу тільки обіцяти, що всяку вільну хвилинку використовую для перекладу. Але як швидко буде просуватися праця, того сказати не можу. Так що Ви вже самі рішіть, що робити і як бути? Що мені робити з перекладом “Ніч”? З осени вже збираюсь писати оригінальне оповідання, але за браком часу я не починав, та чи почну, не видко - один Бог знає. Щиро вітаю усіх Ваших.
Стискаю руку.
Ваш Мих. Могилянський
17.IV. 1913 р., С.-Петербург - Львів
Дорогий Михайло Сергійович!
Невимовно тяжко вразила мене смерть М. М., хотів їхати до Чернігова на похорон і не міг, досі не знаходжу собі місяц від недуги і суму…
Дуже прошу, коли вийшла остання книжка небіжчика (як страшно вимовити се слово про М. М.!) “Тіні забутих предків” (“Літ.-Наук. Вістник” подав вже на неї рецензію), нехай мені її швидше надішлють. Сьогодні написав М. Івановичу, що писатиму уривки з споминів про М. М. А тут дістав листа від редакції “Укр. Ж.” з проханням швидше написати статтю, без якої кн. IV не може вийти. Мушу писати, але не знаю, чи щось з того буде: зараз перо не держиться в руці…
Більш інтимне одкладаю для “Літ.-Н. Вістника”, одкладаю ненадовго: на тім тижні, мабуть, візьмусь до роботи.
Учора одержав І частину Вашого VIII-го тому. Дуже дякую. Колись згодом буду просити Вашої помоги в справі покупки через якусь книгарню перших VII томів на виплат…
Мій привіт усім Вашим.
Стискаю руку.
Ваш Мих. Могилянський
5(18).VII. 1913 р., Львів - Криворівня
Дорогий Михайло Сергійович!
На жаль, ніяк не можу бути в Криворівні: завтра вже рушаю до Києва. Мое щире вітання усім вашим.
Стискаю руку.
Мих. Могилянський
п. Ясенів-Горський.
Криворівня. п. Мих. Серг. Грушевський.
25.VIII. 1913 р., Чернігів - Львів
Чернігів,
Елауда вул.., д. Роївського.
Мих. Могилянський
25.VIII. 1913 р.
Дорогий Михайле Сергійович!
Не сподівався я, що ми швидко не побачимося, коли в останній раз пішов до Вас! А коли діла повернулись так, що довелося мені їхати додому, не побувши в Криворівні, увесь час збирався написати до Вас, та якось обставини так склалися, що й досі не написав. Правда, рідко доводиться два дні побути на одному місці, все їздив та їздив (одного разу був навіть у Києві). Прийшов час і до Петербургу їхати, але мене туди задержують земські вибори, в яких маю брати участь в повітах Чернігівському і Городнянському. Тільки 10 вересня (23) вибори скінчаться і 11-о вранці сподіваюсь з Городні виїхати до Петербургу. А речі мають вже почати в Петербурзі і увесь матеріал з перекладом Ваших оповідань. Як тільки поверну до Петербургу, зараз же надішлю Вам “Ночь”, а також сподіваюсь, що ніщо не перешкодить швидко перекласти інші оповідання. Нічого з того не зробив я влітку, що покладав собі зробити. Пройшло літо швидко і непомітно. Через непорозуміння останній допис у Львов (про книжку “Russia”) надрукований не в “Речи”, а в газеті “День”. Як одержу примірники, надішлю Вам.
А чи буде наслідком цього літа швидкий вихід Вашої книжки італьянських вражінь? Нетерпляче чекатиму.
Моє щире вітання усім Вашим. Як себе почуваєте, що у Вас нового, коли збираєтесь до Росії.
Стискаю руку.
З щирим поважанням.
Ваш Мих. Могилянський
14(1). Х. 1913 р., С.-Петербург - Львів
Дорогий Михайло Сергійович!
Зовсім недужий приїхав учора до Петебурга, зараз же послав Вам переклад “Ночи” і два оригінали. Звиняйте, замість “Предка” послав другий, “Предка” не знайду поки що ніяк. Він знайдеться бо його я починав перекладати, а тільки зараз лежу недужий, а в кабінеті у мене “первозданний хаос”. Як тільки розшукаю, надішлю і “Предка”. Дуже цікаво, що у Вас робиться. Чи познайомились з д. Викторовим, що зараз пише з Львова до “Речи”. Усім Вашим, а також добрим знайомим низенько кланяюсь.
Ваш Мих. Могилянський
СПБ., В.О.Б. пр.,,, 17 кв.
14(7).Х. 1913 р.
Австрия - Львів, ул. Супінського, 21, п. М. С. Грушевський
25.ІХ. 1913 р., С.-Петебург - Київ
25.ІХ. 1913 р.
Дорогий Михайле Сергійович!
Переклад “Ночі” два оригінали послав одночасно з листом “рекомендованою бандероллю) на адресу: Супінського, 21, а через два дні знайшов і оригінал “Предка” та теж послав на ту ж таки адресу. Сьогодні їду до Чегнігова - там скасовано земські вибори. Перебувши у Чернігові 2 дні, поїду до Владимира - губернського (теж на два дні), потім тільки на два дні до Петебурга, бо 12-го маю бути в Городні. Пишіть до Петербурга. Чого їдете в Сибір? Дуже поспішаю.
Щиро вітаю усіх Ваших.
Стискаю руку. Ваш Мих. Могилянський
6.ХІ. 1913 р., Городня - Київ
Городня. 6. ХІ. 1913 р.
Дорогий Михайле Сергійович!
Бачив тут вчора Шрага і від нього довідався, що Ви у Києві. Через кілька днів їду до Петербурга. Не я, але М. М. була у театр. цензурі. Сказали що “Кам. госп.” дозволений, але вони не посилають дозволу, бо хочуть заразом послати, коли перечитають “Адвоката Мортона”. Вона просила не задержувати дозволу “К. госп.” і т. д. Обіцяли, що пошлють дозвіл того ж таки дня. Кланяюсь усім Вашим. Усю осінь довелось мандрувати по усім усюдам. Не мав часу для тієї праці, якби роботи бажалося. І чи матиму швидко, не знаю. Бувайте здорові.
Стискаю руку.
Ваш Мих. Могилянський
4.ХІ. 1913 р., С.-Петербург - Київ
Дорогий Михайле Сергійович!
Увесь час збирався писати до Вас, та то щось перешкоджає, то не знаю, де Ви, чи у Києві, чи у Львові? Не знаю й зараз, тому й запитую оце карткою. Скажіть (?) мені висилати книжку Леонтовича: не бачив ще її в загалі, коли що є таке, про що бажаю мати рецензію, нехай посилають. Не на всяку книжку можливо дати рецензію, але коли й книжки не маєш, то тоді вже зовсім неможливо давати рецензію. Я обраний у Городському повіті на суддю, але заразом опинився під судом! Вже допитував спідователь. Усім Вашим кланяюсь. Всього найкращого. Коли довідаюсь, чи Ви дістанете від мене числа 311 “Речи” з моєю одповіддю з (..?). Стискаю руку.
Ваш Мих. Могилянський
10.ХІІ. 1913 р., Чегнігів - Київ
10.ХІІ. 1913.
Дорогий Михайле Сергійович!
Дякую за поздоровлення, але здається нема з чим, бо суддею очевидячки мені не бути. На (..?) переселюся хіба що до острога. Справа з привлечением до слідства стоїть погано, мабуть засудять. Найбільш неприємно те, що яка б не була кара по 279 ст. (..?), з якою сполучена втрата політичних прав, права навіть бути земським главсним і т. д.
Сьогодні одіслав Вам число “Речи” з статтєю “Самоопределение и сепаратизм”. Жалкую дуже, що привлечения мабуть перешкодять мені їхати літом до Галичини. А дуже б хотілося знов побути в благословенних місцях Карпатських. Сього року не дають, на жаль. А на літо 1914 року, коли справа піде швидко, матиму може дачу казенну.
Як Ви думаєте, Михайло Сергійович, чи поставити крапку в політиці? Думаю, чи варто ще вдаритись до редакції “Шляхів” з проханням дати місце для деяких уваг з приводу нападу на мене д. Донцова? Як там живуть приятелі наші у Львові?
Жалкую, що не маю змоги на свято поїхати до Києва та побачитись. Мені взагалі ведеться погано і трачу час і сили не на те, до чого тягне. Але не зможу (..?) обставин годі сподіватись.
Низенько усім Вашим кланяюсь. Стискаю руку.
Ваш Мих. Могилянський
5.ІІІ. 1914 р. Городня
Дорогий Михайле Сергійович!
Дуже дякую за листа. Я такий зараз заклопотаний судейськими справами, що приємно на хвилинку визволитися від них. Рецензії, оскільки буде час, сподіваюсь писати, нехай кн. “Україна” надішлють сюди, а не до Петербурга: може й про неї напишу у “Казацтво” ІІ (..?) маю в Петербурзі (писали мені), поїду, то може теж буде час переглянути, та дати рецензію. Коли поїду до Петербурга, то не раніше 2-3/V. Коли Ви будете там тільки до кінця марта, то, на жаль, не побачимося. А дуже хотілося б побачитися з Вами.
На “новій дорозі” мені поки що цікаво, але дуже важко: нема зовсім вільного часу. За те так гарненько розглядаючи справи навіть у Цареному сільському суді (се апеляціона інстанція задля волостного суду) гарненько балакаємо по-українськи і ніхто нам в тому не перешкоджає, що інколи згадую Савенко і К - та гадаю собі, яке б обурення вони виявили, коли б почули наш “суд”.
Бувайте здорові, Михайле Сергійович, не забувайте щироприхильного.
Мих. Могилянський
P.S. Дуже дякую, що дали (..?) теми для белетристричних творів, маю тему, але не маю часу.
Низенько кланяюся Вашим. М.
5.ІІІ.1914 р.
4.IV. 1914 р., С.-Петербург
Дорогий Михайле Сергійович!
Вчора прибув до Петербурга і з жалем довідався, що Ви тільки в понеділок поїхали звідси. До Городні поїду 13-го, а після 20(22-25) здається буде можливість вирватися днів на 2-3 до Києва. Коли б я знав, що Ви тоді ще будете в Києві, тим з більшою охотою вибирався б до Києва. Напишіть (як зараз, то сюди), а як через більше кілька днів, то до Городні Чернігів. губ., предводителю дворянства Мих. Могилянському; Коли поїдете з Києва? Кланяюсь усім Вашим.
Стискаю руку.
Ваш Мих. Могилянський
27.ІІ.1914 (?). Городня
Городня (Черн. губ.) кв. предводителя дворянства.
Дорогий Михайле Сергійович!
Учора був у мене Шраг і від нього довідався, що Ви в Києві. З 5.1. я вже сиджу в Городні суддею (тільки тиждень був в Петербурзі), а отже сими днями прийшла звістка, що Сенат (дивні діла Твої, Господи!) ствердив мене на посаді. Виходить, лишаюсь суддею. Дуже багато праці і не маю вільної хвилинки поки що, але побутові спостереження дуже цікаві. Дякую за книжку (я її ще не маю, але з Петербургу мені писали, що надійшла від Вас. Коли є щось нове, на що варто дати рецензію до “Речи”, нехай сюди надішлють. Якось знайду хвилинку перечитати, то дам рецензію. Приїхала до мене триденно мати і назавтра (25.ІІ.) у соборі Городнянському ми замовили панахиду. Дуже гарно слівав великий хор, але на жаль у церкві людей було небагато (“страха ради іудейська). Кажуть, що в Городні се вперше відбулося Шевченківська панахида. Був я дуже радий мати звістку від Вас. Колись, як оглянусь, може й до Києва на кілька днів можна буде приїхати. Біля Пасхи (на свята) сподіваюсь мати можливість поїхати до Петербурга, де моя сім’я лишилася. Кланяюсь усім Вашим.
Стискаю Вашу руку.
Ваш Мих. Могилянський
(..?)
Високоповажний Михайле Сергійович!
Одночасно з сим листом одсилаю до редакції “Літ.-Наук. Вістника” два невеликі оповідання “Наречена” і “Недоля”. Дуже не хотілось би ці два оповідання “розлучати”, а ще більше не хотілося би їх перекладати і друкувати в російській пресі. За “Наречену” трохи тривожусь, щоби не побачили там “порнографії”, від якої я такий далекий. Викинути ж “Наречену” мені б було неприємно не тому саме, що це оповідання цінно особливо, а тому, що воно повинно бути кільцем у ланцюзі. Викинути кільце - й ланцюг порветься.
(Кільце з ланцюга “Наречена” буде в циклі оповіданнів).
Чи можуть “Наречена” і “Недоля” піти в “Літ.-Наук. Вістник”, дуже прошу мене сповістити.
З поважанням
Ваш Мих. Могилянський
P.S. Дуже жалкую, що не міг побачити Вас у Петербурзі, бо в час Вашого пробування тут виїхав до Чернігова. М.